Потрібні нові Курські операції — як втрата частини області вразила слабке місце режиму РФ.
Курська операція розпочалася 6 серпня 2024 року. На той момент у Курській області перебувало близько 11 тисяч російських військових, переважно строковиків. Пікове значення зони контролю СОУ в Курській області під час операції становило 1 300 км².
На сьогодні в Курській області зосереджено близько 60 тисяч російських військових, а втрати за неповні 6 місяців склали 38 тисяч осіб убитими, пораненими та полоненими.
Таким чином, загальне зосередження російських сил становило майже 100 тисяч за майже півроку, що означає збільшення від початкової групи майже на 90 тисяч.
По суті, в Курській області зосереджено й використано чисельність, порівнянну з загальновійськовою армією та парою-трійкою дивізій.
У свою чергу, результатом такої концентрації сил і засобів стало лише часткове, а не повне повернення під контроль російських властей Курської області, і на сьогодні СОУ контролюють повністю або частково (сірий сектор) близько 630 км². Іншими словами, за весь період Курської операції російські війська змогли повернути під свій контроль 670 км², втративши 38 тисяч л/с, у пропорції 57 осіб на 1 км².
Важливий аспект — стримування російських сил, порівнянних з ОВА і кількома МСД, на території самої Росії та примушення їх до системної витрати сил і засобів у бойових зіткненнях в КО, в той час, як ці 90 тисяч за ці півроку могли б опинитися або під Куп'янськом, або Покровським, або взагалі на Орехівському напрямку.
Але це все військові фактори та їхній ефект у рамках Курської операції, які негативно вплинули на боєздатність РОВ і репутацію путінського режиму, який змушений воювати на третій рік війни на своїй території. Є ще один фактор, про який не так часто говорять — гуманітарний.
Від бойових дій у Курській області втекло близько 150 тисяч осіб. Приблизно 30 тисяч розміщені в пунктах тимчасового розміщення, які перетворюються на пункти постійного розміщення. Інші біженці або самостійно оселилися, або живуть у родичів тощо.
При цьому путінський режим не здатний впоратися з цим гуманітарним викликом. Люди не отримують виплат, навіть абсолютно мізерних 10-15 тисяч рублів, несвоєчасна гуманітарна допомога, відсутність працевлаштування тощо. Влада Курської області на чолі з в.о. губернатора Олександром Хінштейном перетворилася на ходячий мем і символ безпорадності та байдужості керівництва країни.
На шостий місяць Курської операції гуманітарна криза змушує росіян робити те, на що вони ніколи не наважилися б у будь-якій іншій ситуації — виходити на мітинги й щось вимагати від влади, причому часом на підвищених тонах.
І йдеться всього лише про невелику частину Курської області, а не про цілі області, з знищеними в попіл районними центрами, великими індустріальними містами, як в Україні.
А якщо б справді масштаби Курської операції були дещо іншими? Або таких зон контролю в СОУ було б більше, не тільки в КО? Що, якщо ще одна така зона може виникнути в певній перспективі і з'являться ще 150 або 200, 250 тисяч російських біженців?
Курська операція наочно продемонструвала безпорадність Росії в питанні забезпечення безпеки своїх кордонів.
Курська операція наочно продемонструвала нездатність Росії ефективно воювати навіть на своїй території і швидко повертати під свій контроль зайняті противником території, навіть маючи чисельну перевагу.
Курська операція наочно продемонструвала нездатність Росії справлятися з несподіваними гуманітарними викликами, які створюють ефект початкової хаотизації та суспільного, соціального невдоволення, чого в путінській Росії завжди боялися найбільше.
Курська операція мала і продовжує мати серйозний ефект і вплив як на російські війська, так і на внутрішні процеси в Росії. А тому, з цього можна зробити лише один висновок — потрібно повторити!
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.