Забери паспорт у внука. Чому молодь у Німеччині голосує за ворогів України?
Вплив економіки на політичні вподобання
Коли в Україні люди старшого віку голосували за комуністів або інші партії формату "назад у СРСР", молоді, прогресивні та обурені говорили про віковий ценз, що потрібно обмежити вік для голосування.
Іронія полягає в тому, що на останніх виборах у Німеччині серед молоді перемогли комуністи, а на другому місці опинилися ультраправі. Витягнули ж ХДС і СДПГ, які, очевидно, сформують коаліцію, переважно голосами покоління 60+. Також це старше покоління переважаючою більшістю "ЗА" підтримку України зброєю та грошима, а молодше покоління — переважаючою більшістю "ПРОТИ".
Однією з головних причин такої поляризації я бачу економіку.
Коли почався Covid, було "надруковано" дуже багато грошей, щоб подолати кризу. На графіку видно — наскільки більше доларів США стало у світі.
В цілому це класична неокейнсіанська політика. Кейнс робив акцент на фіскальному стимулюванні та дефіцитному бюджеті, але згодом вирішили, що фіскальними (податковими) методами — це довго, а треба швидше, тому перейшли до монетарних. Наше "Велике будівництво" тих років — з тієї ж кейнсіанської серії. Як і в будь-якому лікуванні хвороби, є "побочка", яка проявляється з часом. У 2020-2021 роках, коли відбувалося це стимулювання, великої споживчої інфляції у світі не було (в середньому у світі — 3,3% у 2020 та 4,7% у 2021 за даними МВФ), але був шалений ріст цін на активи, причому по всьому світу. За ці 2 роки індекс S&P-500 виріс майже на 50%, тобто економіка не зростає, а ціни на акції — "вертикально вгору", тому що десь потрібно тримати "зайві гроші". За період 2018-2022 ціни на житло в США виросли більш ніж на 50% (індекс цін на житло), в Німеччині більш ніж на 40% (Німецький національний індекс цін на житло). До речі, доларові ціни на житло в Києві з 2018 до 2021 також зросли майже на +40%. Тобто при помірній споживчій інфляції ця грошова маса сформувала інфляцію активів.
А далі мисленно поділимо світ на 2 категорії — тих, хто має активи, і тих, хто не має, але хоче. Умовний німецький студент бачить, що квартира площею 70 квадратних метрів коштує від 700 тисяч до мільйона євро в Мюнхені. У Берліні дешевше, але в нормальному районі — від півмільйона. Він бачить, що в 2022 році розігналася ще й споживча інфляція (8,7% на рік), а далі в 2023-2024 роках економіка вперше з часів Другої світової війни — в рецесії два роки поспіль (-0,3% у 2023 і -0,2% у 2024). Тим часом уряд витрачає допомогу на біженців і мігрантів у розмірі більше 12 мільярдів євро на рік (в 2023 році більше 45% цієї суми на мігрантів з України, сирійці на другому місці).
Я вирішив порахувати, скільки щомісяця доведеться виплачувати людині, яка хоче придбати бажану 70-метрову квартиру за 700 тисяч євро в Мюнхені при 30-річному кредиті під 3% річних у разі ануїтету (рівні платежі). Вийшло близько 3000 євро на місяць. Але роботи особливо немає, тому що економіка стагнує, а потрібно відкладати 3000 євро на місяць тільки на виплату по кредиту. Відповідно, ті, хто вже має активи у вигляді нерухомості та заощаджень, які зазвичай зберігаються в пенсійних фондах, що інвестують у цінні папери, і ті, хто не має ні активів, ні заощаджень, — це дві дуже різні групи. Другій групі перейти в першу набагато складніше, ніж 10-20 років тому, тому що поріг входу злетів у небеса.
І вони щиро голосують за комуністів і ультраправих, які пропонують свої "швидкі кардинальні рішення".
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.