Сьогодні 28 січня: яке свято та які події сталися в історії цього дня.

28 січня – День затвердження Державного Прапора України. 28 січня 1077 року завершилося «ходіння в Каноссу». У 1929 році розпочав роботу перший Конгрес українських націоналістів, на якому була створена ОУН. У 1930 році відкрився «Позачерговий собор Української автокефальної православної церкви», на якому церква, за вимогою радянської влади, самоусунулася. У 1958 році компанія «Lego» запатентувала свій всесвітньо відомий конструктор. У 1986 році вибухнув американський космічний шатл «Челленджер». У 2003 році президенти України та РФ підписали договір про державний кордон.

Свята і пам'ятні дати 28 січня

28 січня – День затвердження Державного Прапора України.

У світі – Міжнародний день захисту персональних даних, Всесвітній день безробітних.

Також сьогодні: Всесвітній день громадської активності, Міжнародний день скорочення викидів CO2, Міжнародний день конструктора «Lego».

28 січня в історії

28 січня 1077 року завершилося «ходіння в Каноссу» – покаянний похід імператора Священної Римської імперії Генріха IV до Папи Римського Григорія VII, щоб той скасував відлучення правителя від церкви.

Через тривале протистояння Генріха IV з Римом іноді цього імператора образно називають «першим протестантом». Хоча це визначення далеке від істини. Як Генріх, так і його противник Папа Григорій більше цікавилися питаннями влади, ніж віри. Протистояння, ключовими діячами якого стали Папа та імператор, увійшло в історію як «боротьба за інвеституру». І «ходіння в Каноссу» було не завершальним, а лише проміжним епізодом.

Суть конфлікту полягала в боротьбі між церквою та державою за право призначення єпископів. Єпископи у феодальному суспільстві були не лише духовними особами, але й управлінцями значних земель. У більшості випадків вони були представниками шляхти (наприклад, другими синами в багатих родинах, які не спадкували титул) і брали участь в управлінні державою. Таким чином, монархи здійснювали інвеституру єпископів (процедуру передачі їм земельного володіння та посади) і сприймали їх як звичайних васалів. В результаті через «своїх» єпископів глави європейських держав впливали на вибори Папи Римського – вони просто вказували «васалам від духовенства», кого підтримувати. Таке становище зберігалося з моменту занепаду Римської імперії і до XI століття. Тоді папа Григорій VII провів реформи, заборонивши імператорам здійснювати інвеституру єпископів.

«Заборона інвеститури насправді була лише приводом для конфлікту; справжнє питання, принаймні на піку протистояння, полягало в тому, чи повинна імператорська чи папська влада бути верховною в християнському світі. Могутній і запальний Папа Григорій VII з усією серйозністю прагнув здійснити Царство Боже на землі під керівництвом папства. Як наступник апостолів Христа, він претендував на верховну владу як у духовних, так і в світських справах», — пише Католицька енциклопедія.

Незважаючи на заборону Папи, у 1075 році імператор Священної Римської імперії Генріх IV продовжив призначати єпископів як в Німеччині, так і в Італії — зокрема, призначив нового єпископа Мілана. Папа не погодився з цим і наполягав на своєму. Тоді 24 січня 1076 року Генріх IV зібрав синод у місті Вормс, де за вимогою імператора духовенство відмовилося від повинностей на користь папи. Надихнувшись успіхами, Генріх вимагав відречення від ненависного Григорія VII. Але той здійснив «ход конем». Він відлучив Генріха IV від церкви, а відповідно заявив, що всі клятви вірності, які давали імператору його васали, не дійсні. Папа дав імператору рік «на роздуми», а після цього обіцяв зробити своє рішення безповоротним.

У Генріха IV не було причин сумніватися, що звільнені від присяги васали скористаються можливістю підірвати його владу, тому довелося шукати спільну мову з Папою Григорієм. Саме для цього імператор вирушив у «ходіння в Каноссу». Щоб дістатися до замку Каносса, де в той час знаходився Папа, Генріху IV з дружиною та малолітнім сином довелося ризикувати життям, долаючи Альпійські гори посеред зими. 25 січня 1077 року вони все ж дісталися до стін замку, але Григорій VII наказав заборонити імператору в'їзд. Тож Генріху IV та його родині довелося каятися під воротами протягом трьох днів. 28 січня Папа нарешті дозволив імператору увійти в замок, де Генріх принижено випрошував прощення. Григорій VII врешті-решт скасував відлучення Генріха IV від церкви. Це завершило «ходіння в Каноссу». Але не завершило протистояння. Відлучення від церкви та принизливе покаяння коштували Генріху позицій в імперії – він так і не відновив той рівень влади, який мав до цього. Більше того, почалася боротьба за владу всередині самої імперії та громадянська війна, а права Салічної династії на передачу корони за спадком були втрачені. Звичайно, просто так Генріх цього не залишив. Він виступив зі своїми військами проти Папи, був вдруге відлучений від церкви. Військо імператора увірвалося в Рим, змусивши Григорія VII втекти. Потім Генріх IV привів до влади «свого Папу» — антипапу Климента III. Загалом боротьба за інвеституру тривала півстоліття. Можна стверджувати, що перемогли в ній все ж римські понтифіки. А влада та авторитет імператорів Священної Римської імперії постраждали настільки, що в повній мірі відновити їх вже не вдалося.

28 січня 1929 року розпочав роботу перший Конгрес українських націоналістів, на якому була створена Організація українських націоналістів (ОУН). Докладніше.

28 січня 1930 року у Києві відкрився так званий «Позачерговий собор Української автокефальної православної церкви». Докладніше.

28 січня 1951 року народився перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.